Будинок вчителя
Зведенню цієї будівлі передували досить трагічні і бурхливі події. За спогадами Альошина, записаними в 1956 р. відомим істориком архітектури В.Е.Ясиєвічем, архітектор отримав замовлення на проектування будинку народної аудиторії на вільній від забудови ділянці землі між вулицями Фундуклеївська (нині вул. Б.Хмельницкого) і Миколаївським бульваром (нині бульв. Шевченко). Було розроблено перший варіант проекту, але соціальні бурі не обійшли тихий, провінційний Київ. У 1911 році в київському Оперному театрі був убитий голова Ради міністрів П.А.Столипін. Будівництво народної аудиторії було заборонене. Але завдяки підтримці С.С.Могильовцева, відомого київського мецената, який виділив 500 тисяч рублів, праця архітектора не пропали задарма. Могильовцев вирішив замість "небезпечної" народної аудиторії побудувати заклад, благопристойно названий "Педагогічний музей".
Ідея задовольнила власті, і роботи продовжилися. У зв'язку з тим, що закладка музею відбулася 30 червня 1910 р., в день народження престолонаслідника Олексія, йому було дано ім'я Цесаревича Олексія".
На вимогу Могильовцева, дід якого був кріпосним, відкриття будівлі повинне було відбутися під час святкування 50-ліття відміни кріпацтва. Вів будівництво відомий київський підрядчик Л.Б.Гинзбург, і протягом року всі роботи були завершені. Відкриття музею відбулося 28 вересня 1911 р. До цієї дати київськи ювелір І.А.Маршак виготовив срібний макет будівлі, що нині знаходиться в експозиції Державного історичного музею України.
У бурхливому 1917 р. в будівлі розмістилася Центральна Рада на чолі з М.С.Грушевським. Саме тут була проголошена 7 (20) листопада 1917 р. Українська Народна Республіка, а в ніч з 24 на 25 січня 1918 р. прийнято IV Універсала про незалежність. З 1921 р. тут розміщувався Пролетарський музей, з 1924 - Музей Революції. У 1937 р. було ухвалено рішення про створення української філії музею Леніна, для цієї мети було вирішено використовувати саме це споруда. Первинний проект розширення розроблявся архітектором А.В.Лінецким, який пропонував прибудувати до споруди двоповерховий флігель, який, безумовно, спотворив би зовнішній вигляд будинку. Після скарги Альошина в Раду Міністрів і рішення питання в самих верхах, архітектор знов береться за проектування. Його рішення вражає за своєю чистотою і лаконічністю. Не міняючи свого вигляду з боку вул. Володимирською, будівля майже удвічі збільшується по площах. Якщо раніше споруда мала П-подібний план, то за проектом реконструкції вона стає хрестоподібною, з внутрішнім двориком (27,5 х 16,2 м). Це повністю відповідає новій музейній функції - так простіше було вирішити експозиційні проблеми музею. Нині тут знаходиться Будинок вчителя і невеликий Педагогічний музей.