Вулиця Городецького (колишня Миколаївська) вперше з‘явилася на карті Києва після того, як на місці колишньої садиби професора Мерінга розкреслити нові квартали - нинішні вулиці Городецького, Ольгинську, Заньковецької, провулок Станіславського і площу Івана Франка.
Вулиця архітектора Городецького примітна тим, що до самої війни спромоглася в недоторканності зберегти чудову палацову архітектуру початку XX століття. Вона не безпідставно вважалася центром життя київської богеми.
"У Києві, - пише Булгаков у "Білій гвардії", - відкрився знаменитий театр "Пурпурний негр" і величний, до білого ранку гамірливий клуб "Прах" (поети-режисери-артисти-художники) на Миколаївській вулиці". А "Хлам" означав творчий союз художників, літераторів, акторів і музикантів.
Тут, на Миколаївській, був і знаменитий "Підвал Мистецтв", інтер‘єр якого прикрашали оригінальні панно художника Анатолія Петрицького. У цих стінах молодий Лесь Курбас починав свою блискучу театральну кар‘єру з інсценувань віршів київських поетів шляхом хорової декламації "скульптурних груп". Самі ж поети кочували з клубу в клуб, розташованих переважно в підвалах готелю "Континенталь". Серед творчої молоді особливо виділялися в той час Еренбург, Смолич, Мандельштам, Тичина, Ярошенко, Терещенко та інші.
Кінорежисер Сергій Юткевич докладно описав у мемуарах емблему "Хламу" - "квадратну вивіску з зображенням кудись летить, подібно Ікар, людини в ультрамариновий-синьому і рожево-срібному просторі". А поет Микола Ушаков зазначає у своїх спогадах таку деталь: "У Хламі" подавали біфштекс і вина. Поети просили, щоб публіка не дзвеніла ложечками по склянках". Така ж обстановка панувала і в "Клаку" - Київському літературно-артистичному клубі, попереднику "Хлама".
Вищеназвані об‘єднання виникли в роки громадянської війни. І, звичайно ж, не на голому місці. На розі вулиць Миколаївської та Меринговської (нині Заньковецької) перебував кафешантан "Аполло", де збиралася творча еліта. У готелі "Континенталь" зупинялися видатні майстри сцени. На "горі", в театрі Соловцова, ставили шекспірівський "Макбет", а внизу, в одному з найбільших європейських цирків "Гіппо-Палас" співав Шаляпін. Федір Іванович тісно подружився з київськими глядачами. Одного разу концерт тривав до опівночі. Виступав в "Гіппо-Паласі" і Леонід Собінов.
Ходили під склепіннями київського Монмартру і Тітто Руффо, і Сара Бернар, та інші зарубіжні знаменитості. А з висоти запаморочливих мансард на все, що відбувалося біля їхніх ніг прихильно дивилися боги Олімпу у вигляді кам‘яних атлантів і каріатид. І сьогодні ми ще маємо можливість милуватися скульптурами античних кумирів, встановлених на фасаді будинку № 9 (належав купцю першої гільдії Гінзбургу). А до війни таких статуй було набагато більше. Прикрашали вони і колонаду готелю "Континенталь" (у відбудованій коробці цього будинку тепер розміщується Національна музична академія України).
"Континенталю" більше немає. У вересні 41-го німці облюбували це респектабельне будинок для розміщення в ньому свого штабу. Мабуть, тому готель з прилеглим до неї цирком, один з перших в місті були підняті в повітря трьома жахливими вибухами. Сила була така, що масивний купол "Гіппо Паласу" був перекинутий вибуховою хвилею через проїжджу частину вулиці. А на арені, де зовсім недавно сяяли світові "зірки", чорнів ліс покрученої арматури. Згорів і будинок з розважальних закладом "Аполло". Іншими словами, затишна "маленька Флоренція" за декілька годин перетворилася в пустельну і зловісну Помпею.