Київські "Мінеральні води". У 1834 році в Києві було створено акціонерне товариство з виготовлення штучних мінеральних вод . Ідея полягала в тому, що далеко не кожному було по кишені здійснити вояж до П'ятигорська, Віші або Карлсбада для того, щоб попити мінеральну воду. Товариству вдалося отримати від влади ласий шматочок: з дозволу царя Миколи I йому передали в користування наполовину згорілій царський палац посеред розкішного саду. Верхній, дерев'яний поверх палацу був знищений випадковою пожежею ще 1819 року, а нижній, кам'яний вдалося відбудувати. Тут і влаштували заклад штучних мінеральних вод. До послуг відвідувачів були курзал, десяток ванн, склади для запасів води і навіть невеликий готель для тих, кому ближче було приїхати до Києва, а не на Кавказ. І протягом всього «мінерального сезону», що тривав з травня до початку вересня, по алеях Царського саду прогулювалися шанувальники «мінаралки».
За Олександра II царська канцелярія згадала, що у государя в Києві є деяке майно. Будівлю вирішили відновити для царських відвідин, і після реконструкції в 1871 році вона постала у вигляді добре відомого нині Маріїнського палацу. А для закладу штучних мінеральних вод виділили іншу ділянку, з непоказними дерев'яними будиночками в парку поблизу Європейської площі. Товариство ще якийсь час утримувалося на плаву під керівництвом енергійного інженера з Галичини Василя Качали. Однак з часом технологія виготовлення корисних напоїв стала широко доступною, до того ж завдяки залізниці до Києва почали масово завозити справжні мінеральні води, розлиті у пляшки.