Дзвіниця є композиційною домінантою монастирського комплексу. Спочатку це була триярусна споруда. Частково зруйновану землетрусом дзвіницю перебудовано у 1744—1748 pp., імовірно, під керівництвом архітектора Й. Г. Шеделя. Сучасного вигляду споруда набула у 1851—1852 pp., коли за проектом архітектора П. Спарро було надбудовано четвертий ярус із високою банею грушоподібної форми. Загальна висота дзвіниці становить 76 м. На характері ліплення фасадів позначився час її перебудови.