ВІН ТРИМАВ У СВОЇХ РУКАХ ЕНЕРГЕТИКУ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
На мальовничих берегах Малого Супою, який відділяє хутір реєстрового козака Непорожнього (пізніше Тужилів) від с. Кулябівки, що в 5-ти кілометрах від міста Яготина Київської області у багатодітній сім’ї Степана Непорожнього 13 липня 1910 року народився хлопчик, якому судилося виконати велику місію сучасного Прометея, даруючи мільйонам людей тепло, світло та життєдайну енергію для сучасників та прийдешніх поколінь. (див. фотогалерею)
Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням www.etar.com.ua
У 1924 році Петро Непорожній закінчує місцеву школу, і їде на навчання в Переяслав до школи ФЗО. Потім з успіхом закінчує Київську політехніку і продовжує навчання у Ленінградському інституті водного транспорту. 1933 року з відзнакою закінчує цей вуз і отримує диплом інженера. У роки війни Петро Непорожній займав відповідальні посади на енергетичних об'єктах СРСР. У 50-ті роки, працюючи головним інженером на будівництві найбільшої на той час Каховської ГЕС, забезпечив її дострокове введення в експлуатацію. Йому довіряють великий державний пост - Голови Держбуду України, а потім Першого заступника міністра електростанцій СРСР. 1962 року П.С.Непорожнього було призначено Міністром енергетики і електрифікації СРСР. У ці роки в Україні під безпосереднім керівництвом Петра Непорожнього розпочалося спорудження найбільших теплових електростанцій, що працюють на надкритичних параметрах пари потужністю до 3,6 млн. кВт, оснащених турбогенераторами потужністю 200-300 і 800 МВт, що не мали аналогів у світі. Серед них Ладижинська, Слов'янська, Придніпровська, Криворізька, Вуглегірська та ін. Під керівництвом Петра Непорожнього була успішно виконана програма будівництва атомних електростанцій в Україні, таких як Рівненська, Запорізька. Швидкими темпами споруджується каскад гідроелектростанцій на Дніпрі. Серед них на Київській ГЕС вперше у світовій практиці здійснено пуск капсульних гідрогенероторів і проведено реконструкцію зі збільшенням потужності флагмана гідроенергетики України ? ДніпроГЕС. Інтенсивно велося будівництво електричних мереж. Створювалися лінії електропередачі на високу і надвисоку напругу 220, 330, 500 і 750 кВ, що об'єднували енергосистеми України і Росії з іншими країнами РЕВ. Єдина енергосистема України через енергосистему "Мир" дозволила здійснити паралельну роботу з європейськими енергосистемами. У період діяльності Петра Степановича було повністю забезпечно потребу в електроенергії усіх галузей народного господарства України, підвищено надійність роботи електростанцій і енергосистем, значно збільшилося виробництво електроенергії, а питомі витрати палива знизилися в 1,5 рази. Це був час розквіту енергетичної науки. Кількість науково-дослідних і проектних інститутів перевищила сотню, багато з них отримали міжнародне визнання. Як учений 1947 року Петро Степанович захищає кандидатську дисертацію, а у 1959-му отримує ступінь доктора технічних наук, а з квітня 1978 року його обирають „членом-кореспондентом національної інженерної Академії Сполучених Штатів Америки”. У 1979 році його було обрано членом-кореспондентом Академії Наук СРСР, а 1995 за великий вклад у справу всього людства його обирають дійсним членом Міжнародної енергетичної Академії.
Петро Степанович знаходив час і для педагогічної роботи. Понад 30 років у статусі професора він очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах, був ініціатором розвитку міжнародних зв'язків вітчизняної енергетики, головою постійної комісії РЕВ з електроенергетики, президентом її Національної Ради. Петро Степанович виховав цілу плеяду талановитих енергетиків, висококваліфікованих фахівців і керівників.
Визначний енергетик колишнього СРСР та України Петро Степанович Непорожній очолював галузь з 1962 по 1985 роки. Під його керівництвом у Радянському Союзі було створено практично всю енергетичну галузь, якою вона залишилється і нині. Заслуги Петра Степановича гідно оцінені. Він нагороджений понад 30 урядовими нагородами та багатьма міжнародними нагородами і преміями. Постановою Ради міністрів України у 2000 році ім'я П.С.Непорожнього присвоєне Каховській ГЕС, де він працював. За ініціативою РАТ "ЄЕС Росії" у 2002 році найбільшій в Росії Саяно-Шушенській гідроелектростанції було присвоєне ім'я П. Непорожнього. У музеї будівництва Саяно-Шушенської гідроелектростанції зберігаються його особисті речі, подаровані сім'єю Непорожніх. Це людина-легенда, яка протягом 70 років трудової діяльності жила за девізом - "Серце моє - енергетика". В м. Яготині Київської області на його батьківшині П. С. Непорожньому встановлено пам'ятник-погруддя, в музеї Енергетики Києва до сторіччя з дня народження нашого земляка відкрито експозицію.
У пам’яті поколінь Петро Степанович назавжди залишиться «повелителем світла», непохитним у досягненні високої гуманістичної мети, невтомним у подвижницькій праці. Народившись з аурою, яка відсічувала Любов до людей, Петро Степанович Непорожній , як людина-титан заслуговує від усього людства на величезну пошану.
