Джероламо Кардано розв’язував задачі науки

CardanoДжероламо Кардано народився у 1501 році. Був позашлюбним сином юриста Фаціо Кардано. У дитинстві він бачив більше різок, ніж ласки. Мати, для якої Джероламо був ганьбою і тягарем, завжди його била, батько, який не жив із сім'єю, обмежив свою участь у вихованні сина теж побоями. Коли хтось з них пропускав нагоду відлупцювати нещасного, це негайно робила тітка. Хлопець дуже часто хворів, тому перші роки свідомого життя залишилися в його пам'яті суцільним болем, страхом і відчаєм. Тяжке дитинство позначилося на характері майбутнього вченого. Він ріс замкненим і похмурим. А в п'ятнадцять років обирає шлях свого життя — прославитися написанням книг. Робота над рукописами двох перших праць показала, як він мало ще знає. Але батько не відпускав його вчитися, і Джероламо потрапляє в компанію сумнівної репутації, де оволодіває мистецтвом азартних ігор і навіть завербовується в запасне військо. У 1515 році він став студентом університету в Павії, а завершив освіту по спеціальності медика в Падуанському університеті. Після смерті батька залишилася невелика спадщина, хоча на неї було багато претендентів, і тільки через 23 роки судової тяганини Джероламо довів своє право на спадщину. Студентські роки він згадував, як “мерзоту падуанського життя”. У той час ректора університету у Падуанському університеті обирали із студентів. І хоча Джероламо, за поганий характер і злий язик, боялися професори і ненавиділи студенти, він виставляє свою кандидатуру. Країну роздирали війни, а посада ректора вимагала значних фінансових витрат, тому й мало кого вона цікавила. У нового претендента не було навіть конкурентів. Проте його обрали тільки після двох турів — більшістю в один голос. Посада ректора принесла більше неприємностей, ніж слави.  У 1526 році Кардано, тільки після трьох турів голосування, був визнаний достойним ступеня доктора медицини. Молодий доктор медицини оселився у невеличкому місті Сакко поблизу Венеції. На прохання матері він пробував влаштуватися в Мілані, але устав міської колегії лікарів забороняв приймати в ряди колегії незаконнонароджених. А його батько й мати узаконили свій шлюб тільки у 1524 р.  Після одруження він зробив ще одну спробу стати членом міланської колегії лікарів, та, зазнавши невдачі, переїхав у невеличке містечко Галларт у 24 мілях від Мілана. Про життя у Галларті Кардано пізніше згадував: “...Я перестав бути бідним, бо в мене в той час уже не лишилося нічого”. Але й на грані голодної смерті, доктор медицини без пацієнтів і засобів на існування, самовіддано пише трактати з медицини, філософії, астрології. У цей час він став батьком. Щоб утримати сім'ю, довелося виконувати будь-яку роботу: складати календарі і гороскопи, давати приватні уроки, платні консультації, читати публічні лекції, підробляти грою в карти і кості. Потім він переїздить у Мілан і, оселившись у будинку для бідняків, робить третю спробу домогтися лікарської практики. І тут до нього нарешті прийшов успіх лікаря. У 1535 році колегія міланських лікарів дозволяє йому лікувати, але лише після консультацій у повноправних членів колегії.

Джероламо Кардано розв’язував задачі науки, а для звання астролога, уморив себе голодом, коли за гороскопом передбачив собі кінець. Його біографія, безумовно, заслуговує на детальний виклад. Дослідник електричних і магнітних явищ. Один з перших, хто дав наукове пояснення магнетизму.
Встановив, що електрична взаємодія тіл суттєво відрізняється від магнітної. Так, наприклад, натертий вовною бурштин притягує легкі тіла з різних речовин, а магніт - тільки залізні предмети.
Відомі міркування Кардано про створення вічного двигуна.
Кардано залишив велику літературну спадщину. Десятитомне зібрання його праць містить 138 робіт, які займають 7000 сторінок великого формату.
Кардано обговорював різні проблеми філософії, медицини, політики, юриспруденції, хімії, геології, мінералогії, астрономії і астрології.
Його називають першим теоретиком машинобудування. Карданний вал, карданні зчеплення, карданні підвіси або просто кардан — все це його винаходи.

Ображений Кардано відповів на рішення колегії книжкою, яка побачила світ у 1536 році і стала першим друкованим твором Кардано. Міланських лікарів книжка Кардано, у якій, він по суті, звинуватив їх у невігластві, їх розлютила. Вони вважали, що ексцентричний доктор медицини надто захоплюється математикою, астрологією й азартними іграми і тому не може бути хорошим лікарем, а тим більше повчати інших, як лікувати хворих.  У рік виходу книжки у Кардано з'явився майже неписьменний, хоча й надзвичайно обдарований слуга Лодовіко Феррарі (1522—1565). Через деякий час він став секретарем і улюбленим учнем Кардано. Зазнавши невдачі з першою друкованою книжкою, присвяченою медицині, Кардано починає працювати над великим трактатом з арифметики і довідується про відкриття Сципіоном дель Ферро з Болоньї ще у 1515 році формули розв'язання рівнянь типу х3+qx = r. А Тарталья довідався, що Фіоре знає (від дель Ферро) формулу розв'язання рівнянь типу х3+qx = r, і використавши її, Тарталья відкрив великий алгебраїчний секрет: спосіб розв'язування кубічних рівнянь виду х3 = ах + b . Кардано розумів, що це відкриття було б кращою окрасою його книжки, вирішальною сходинкою до слави. Тому, виявивши фантастичну винахідливість і давши клятву нерозголошення, Кардано вирвав секрет у Тартальї. Тарталья повідомив про нього Кардано, узявши з останнього клятву зберегти відкриття в таємниці. Проте Кардано опублікував у своїй книзі все відоме йому про кубічні рівняння, заявивши, що знав про зміст більш ранньої роботи Ферро і що це звільняло його від всіх зобов'язань по відношенню до Тартальї. Вона принесла авторові великий успіх — стала початком його слави як математика.  У своїй книзі, що вийшла у 1546 році, Тарталья звинуватив Кардано у віроломстві. Книга міланця стурбувала Тарталью, і він припиняє листування з ненадійним кореспондентом. Кардано починає триматися в тіні, підставивши для поєдинку з Тарталью Лодовіко Феррарі. Взаємні образи і лайки супротивники відсилали один одному не тільки в листах, їх розповсюджували і друкарським способом. Тяганина закінчилася після публічного диспуту у якому інтереси Кардано представляв Феррарі. Нарешті, 10 серпня 1548 року Тарталья і Феррарі, який захищав честь вчителя Кардано, зустрілися у Мілані на публічному диспуті. Тарталья приїхав у невідоме місто лише вдвох з братом, а Феррарі, про якого говорили, що він “людина з обличчям ангела і серцем сатани”, привів цілий натовп своїх друзів. Змагання проходило в нерівних умовах. Тартальї майже не давали можливості висловлювати свої думки, у той час як Феррарі навмисне довгими промовами зволікав змагання. Побоюючись, що вночі у невідомому місті диспут можуть завершити наймані вбивці, Тарталья непомітно залишив поєдинок і місто. Це дало підстави його супротивникам вважати себе переможцями. CardanoНевдачі чекали покривдженого Тарталью і в рідному місті. Йому відмовили в роботі, не заплатили навіть за прочитані лекції. Він повернувся до Венеції, де працював і прожив у бідності до самої смерті. За дев'ять років Тарталья опублікував дві книжки “Загальне правило для підняття будь-якого затопленого корабля...” і “Загальний трактат про число і міру”. Перемога Феррарі принесла йому славу, йому пропонували читати лекції, служити в знатних осіб і навіть викладати сину імператора. Він обрав посаду начальника податкового відомства в герцогстві Мантуя, потім служив у кардинала Мантуї і нарешті переїхав у Болонью, де дістав кафедру математики, але в жовтні того самого року несподівано помер, ніби від отруєння. У рік, коли виходила “Практика арифметики” Кардано, міланська колегія лікарів прийняла його повноправним членом, змінивши заради цього свій устав: членами Колегії тепер могли стати і ті, чиї батьки одружувалися після народження майбутніх лікарів. У кінці 1562 року Кардано переїздить до Болоньї, де працює професором медицини.  Незабаром Кардано став ректором Колегії та знаменитим лікарем. Свої дослідження з медицини він детально описав в автобіографії. За його твердженням, він розробив способи лікування 5000 важко-виліковних хвороб, число дозволених їм серйозних медичних проблем доходило до 40 000, а більш дрібних - до 200 000. До цих цифр не слід ставитися надто серйозно, але слава Кардано - лікаря була безсумнівною: його запрошували лікувати таких знатних осіб, як шотландський архієпископ Гамільтон, кардинал Марон і т.д. Мабуть, Кардано був видатним діагностом, але, на відміну від Везалія, не приділяв великої уваги анатомії. Сам Кардано в автобіографії порівнює себе з Гіппократом, Галеном, Авіценою. Він продовжує писати нові праці з натурфілософії, медицини, математики. Величезний історичний матеріал учений виклав у книзі “Про ігри в кості”. У ній та інших своїх працях Кардано розв'язав цікаві задачі на підрахунок величин ставок під час гри в кості і задачі комбінаторного характеру. Це був значний крок у розвитку теорії ймовірностей, учений підійшов до розуміння статистичної закономірності, висловив деякі міркування щодо питань, з яких пізніше викристалізувалася одна з основних теорем теорії ймовірностей — закон великих чисел. Нарешті, вчений близько підійшов до означення ймовірності через відношення рівно-можливих подій.  Останні роки життя Кардано були затьмарені трагічними подіями. Його син, міланський лікар, був страчений у 1560 році за отруєння невірної дружини.  У 1562 році Cardano1Кардано був призначений професором у Болонью, де його у 1570 році заарештувала інквізиція і він потрапив у підвали інквізиції, а все його майно конфіскували. У чому його звинуватили, точно не відомо. Вирок був відносно м'яким, але йому заборонялося публікувати свої твори. Через сім місяців його випустили під заклад, але ще 76 днів учений жив під домашнім арештом, крім того, його позбавили права друкувати свої твори і викладати в університеті. Причиною арешту, очевидно, були необережні висловлювання міланця про релігію. Його звинуватили, якщо не в атеїзмі, то принаймні в недостатній вірі в християнські догмати. У книжках знаменитого лікаря можна було знайти багато єретичних думок. Чого вартий був один гороскоп Христа! Недаремно в працях видатного італійського філософа атеїста Джуліо Чезаре Ваніні (1585—1619), спаленого за вироком інквізиції, історики нарахували понад 170 посилань на праці Кардано. Католицька реакція йшла в наступ на все прогресивне, що могло похитнути її безроздільне панування над життям і самою смертю людей. Ще у 1542 році папа Павло III заснував у Римі центральний інквізиційний трибунал, а в 1559 році, перед своєю смертю, видав “Індекс заборонених книг”, за яким категорично не дозволялося “переписувати, видавати, друкувати, давати з метою обміну або для якихось інших цілей приймати відкрито або таємно, тримати в себе або віддавати на збереження книжки або рукописи з тих, кого зазначено в цьому індексі святої служби”. Впливові друзі виклопотали для Кардано невелику пенсію і у вересні 1571 року, залишивши назавжди північну Італію, він переїхав до Риму.  У 1575 р. Кардано залишив лікарську практику і почав працювати над однією з останніх своїх книг - “Про моє життя”. Після його смерті поширилася легенда, що він, щоб підтримати свою репутацію знаменитого астролога, уморив себе голодом, коли, згідно з гороскопом, провістив собі кінець. Більшість не вірить у реальність легенди, хоча від такої людини, якою був Кардано, всього можна було чекати. Карданний вал, карданні зчеплення, карданні підвіси або просто кардан — все це його винаходи. І хоча такі підвіси були відомі ще античним і арабським інженерам, цілком можливо, що міланець прийшов до ідеї такого підвісу самостійно. У шифрувальній справі відомі “решітки Кардано”, їх широко використовували дипломати XVI і XVII ст. Багато інших складних і дрібних машин, механізмів і пристроїв або винайдені Кардано, або описані з інших джерел і збережені для потомства. Залишок життя він провів у Римі, намагаючись добитися прощення. Помер Кардано у Римі 20 вересня 1576 року.

Володимир Циганенко

Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua

в началов начало