У нашої землі гідна спадщина, – а чи ми того варті?
Є історичним фактом, що визнаний нині більшістю незаангажованими ученими всього світу, що саме з Придніпров'я пішла вийшла вся індоєвропейська культура, що саме тут коріння індоєвропейських мов. Визнано й те, що в Україні виникла перша земна цивілізація і звідси вже поширилась по всій планеті.
Нещодавно в Міжнародній Академії Управління Персоналом було відкрито «Парк Трипільської культури». Тієї культури, що визначається світом як основоположна для всієї планетарної цивілізації, а тому якою цікавиться цивілізоване людство. Але чи цікавляться по-справжньому (на рівні державної програми) трипільською культурою українське суспільство, його еліта, тим більше, що та культура - наша Праматір?!
Сьогодення не дає нам розслаблятися тільки тому, що на великому національному занепаді, спричинених важкими надмогильними імперськими плитами, нам потрібно видобувати наші нетлінні духовні скарби і ми маємо, чи не в першу чергу, поцінувати саме наш національний інтелект. “Інтелект знижується через розмежування, слабкості національного почуття. За правильного виховання, безкомпромісної національної віддачі, самовіддачі кожної особистості, – такий народ керуватиме світом» (цитата за вид.: Ю. Канигін. Шлях аріїв, К., 1997. – с. 180).
Пригадаймо Мацціні: «Без країни у вас немає ні імені, ні прикмет, ні голосу, ані прав чи доступу як братів до товариства Народів. Ви байстрюки Людства... Не відволікайтеся ідеєю поліпшення ваших матеріальних умов, поки спершу не вирішите національного питання». Як вичерпно було сказано! Але сказано ідеологом «Молодої Італії» ще у ХІХ столітті! Адже століттями імперські приспішники-ідеологи вживляли нам у мізки свою, українофобську теорію нашої розумової неповноцінності, вторинності, хуторянства, «шараварщини».
Українофоб В.Г. Белинский писав на такому жаргоні: «...Здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и пошлеца... Ох эти мне хохлы. Ведь бараны – а либеральничают во имя галушек и вареников с свиным салом!» І ще: «Хороша литература, которая только и дышит, что простоватостью крестьянского языка и дубоватостью крестьянского ума!» (В.Г. Белинский. Собрание сочинений в десяти томах. – т. 9. – с. 689 – 690. – т. 4. – с. 418).
Щоправда, українофобство йшло не тільки від великодержавного шовінізму, але й від неуцтва. Бєлінський зовсім не знав України. І варто йому було лише раз побувати в Україні, як відразу став писати дещо інше. Так, у листі до дружини він пише: «Вёрст за 30 до Харькова я увидел Малороссию, хотя еще и перемешанную с грязным москальством. Избы хохлов похожи на домики фермеров – чистота и красивость неописуемы. Вообрази, что украинский борщ есть не что иное, как зеленый суп (только с курицею или бараниною и заправленный салом), а о борще с сосисками й ветчиной хохлы и понятия не имеют. Суп этот они готовят превкусно и донельзя чисто. И это мужики! Другие лица - смотрят иначе – эти очень милы, тогда как на русских смотреть нельзя – хуже и гаже свиней» (В.Г. Белинский. Полное собрание сочинений в тринадцати томах. – т. 12. – с. 288).
Отже, не тільки охайність і естетика українців вразила «великого критика», але й інтелектуальність і духовність, особиста й національна гідність дорослих і дітей: «інші обличчя, дивляться інакше».
Українофобів поменшало б, якби вони знали краще і нас, і нашу культуру.
Знання історії культури свого народу, і зокрема трипільської культури, не буває забагато і для нас. Знаючи про існування трипільської цивілізації, ми тепер по-інакшому сприймаємо і розум, і душу наших прапращурів. У підручниках з історії і археології кроманьйонця зображено як дрімучого дикуна. А от наш прапращур – кроманьйонець із Мезенської стоянки (тепер Коропського району Чернігівської області), що жив 20 тисяч років до Різдва Христового, виявляється, вже був неабияким інтелектуалом і витворив у зародку всі основні духовні напрями майбутньої цивілізації:
– систему знаків-символів (піктографічне письмо, числа, серед них і магічні: сакральна сімка та інші);
– побутову естетику (браслети, орнаменти, що переважали за своєю красою античні орнаменти);
– релігію (культова магія, поняття про душу);
– науку (астрономія – місячні календарі тощо);
– мистецтво (ансамбль музичних інструментів з мамонтових кісток);
– високо-естетичне гончарне мистецтво, що вже мало всі прикмети знаменитої опішнянської кераміки, – та багато чого ще.
Подумати тільки! – планета ще необжита, навколо звірі і дикість, а наш прапращур із придеснянського городища вже звертає свій зір у космічні далі, осягає не тільки видимий, але й невидимий світ (магію, душу, потойбіччя), поринає у світ абстракцій (поняття божества, числа, ієрогліфи), починає жити за законами краси, використовує естетику в своєму побуті (тамтешні модниці вже знали косметику й біжутерію), створює інструментальні гурти. То звучала, стверджуючись, цивілізація!
Апогей трипільської культури (V-ІІ тисячоліття до н.е.) і її інтелектуальні й інші духовні цінності настільки приголомшливі, що час від часу у вчених виникає припущення про те, що якісь позаземні цивілізації передали нам свій духовний спадок. Звідси і міф про змішані шлюби прапраукраїнок з позаземними представниками, щоб людство одержало додаткову космічну генетичну силу для свого розвитку. Звідси і легенда про золотого плуга і золоте ярмо, спущені з небес нашим землякам, щоб вони понесли в світи мистецтво землеробства. А чому саме нам випала така благодать, чому саме прапраукраїнців небесні сили обрали в якості місіонерів людства, щоб передати їм знання і вміння? Відповідь напрошується сама собою, – тому, що саме придніпрянці тоді були єдині, здатні за рівнем свого інтелектуального розвитку для сприйняття базових знань. Адже, тут, особливо в причорноморській Атлантиді, існувало досить розвинене суспільство.
Тут уперше з'явилося сільське господарство і промисловість. Уперше винайшли колесо й воза, і це для людства мало більше значення, аніж вся сучасна техносфера. Уперше приручили коня, корову й інших тварин. Зорали першу ріллю і посадили злаки, городину й сади. Випекли хлібну паляницю. Причому не з дикої пшениці і жита, а з культурних, які були виведені в результаті селекційної роботи, коли було залучено, в гармонійний зв'язок, корисні хромосоми кількох диких рослин. Існувала багата трипільська мова, що налічувала понад 20 тисяч слів. Перша писемність і перша поезія, різні види мистецтва, наука, техніка. Тут з'явилася перша астрономія, математика, медицина, агрономія, релігія, магія та інше. Уперше на планеті розпочалося двох, триповерхове будівництво, зведено храми, обсерваторію, дороги, піраміди українських степів, – скіфські могили, фортифікаційні споруди (Змієві вали – задовго до Китайської стіни). З великою точністю вичислено радіус Землі, орбіти планет, з точністю 0,9 сек. – тривалість місяця з точністю 0,4 сек., – тривалість сонячного року та інше.
Мислителі Трипілля впритул підійшли до закону явищ природи періодичності, зокрема на основі поміченого ними явища семикратного повторення їх, – семиелементної складової музичних нот та інше. Трипільці першими створили магію чисел, астрологію. Трипільські астрономи досконало знали зоряну карту неба і його закономірності, виходячи з закону періодичності небесних явищ і руху небесних планет. Примітивні обсерваторії були при всіх храмах. Спираючись на сакральні уявлення пелазгів, які вони принесли до Стародавньої Греції, Піфагор (582-500 рр. до н.е.) та його школа, які багато зробили в царині геометрії, астрономії і фізиці, створили вчення про числа. Цьому могла посприяти і його мати-пелазгійка, яка служила піфією при храмі у Дельфах.
Багато видатних людей Еллади й Риму були праукраїнцями – етрусками або пелазгами. Таку ж провідну роль у державному й духовному житті вихідці з нашого краю відігравали і на всіх інших материках. На території трипілля завжди створювалось перенаселення. Дітей народжувалось багато, життя було заможним, і трипільці постійними еміграційними групами розходилися по всіх територіях світу, несучи свою науку справедливого, духовного життя. Зберігачами вищих знань у Стародавньому світі були волхви, жерці. Прийняття християнства супроводжувалося переслідуванням та знищенням волхвів, і вони змушені були переходити в підпілля. Цей таємний орден жерців існував протягом усіх наступних поколінь, перетворюючись то в козаків-характерників (характерник, химородник, галдовник («галдувати» — чаклувати) або заморочник (вмів напускати «морок» — туман, сон) — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який займався не лише ворожінням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та фізичною підготовкою, про що існує ряд історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів), то в масонів (масонське товариство – це етичний рух, виник в ХVIII столітті у вигляді закритого товариства. Етика і філософія масонства ґрунтується на монотеїстичних релігіях. Масон, в буквальному перекладі, – вільний каменяр, муляр), то в народних цілителів, мольфарів (займаються цілительством, керують силами природи (наприклад, погодою), використовуючи для цього заклинання, особливі предмети, трави), віщунів, астрологів, – а сьогодні в екстрасенсів.
Три тисячі років поспіль інтелектуальний розвиток українців було штучно загальмовано. Нашу територію з усіх сторін шматували орди завойовників. В останньому тисячолітті Україна була колонією. Із неї викачували не тільки матеріальні, але й духовні, інтелектуальні багатства. В останні століття масове викачування кращих українських мізків було поставлено на рівень імперської державної політики. Кращі інтелектуальні сили і сьогодні вимушені лишати Україну, не знаходячи можливості зреалізувати творчий потенціал.
В усіх країнах українська діаспора є найінтелектуальнішою, духовнішою. У Стародавній Греції нашого земляка мислителя Анахарсиса (який жив можливо 613-538 рр. до н.е.) – один із визначних особистостей Великої Скуфії, яку законно включають в свою античну історію українці, – було визнано одним із семи найвеличніших мудреців античного світу.
З праукраїнців походили: Піфагор (582-500 рр. до н.е.), Гераклід Понтійський (V століття до н.е.), – він учив, що Земля обертається навколо своєї осі, Меркурій і Венера обертаються навколо Сонця, яке у свою чергу обертається навколо Землі. Вважав, що зірки формою подібні до Землі, тобто є кулястими небесними тілами, Анаксагор (біля 500-428 рр. до н.е.), – засновник першої філософської школи в Афінах, Демокрит Абдерський (біля 460-370 р. до н.е.) – засновник атомістичної будови світу, розвинув вчення античної атомістики, виходячи з вічності матерії: ніщо не створюється з нічого, всякі зміни – це лише роз’єднання і з’єднання частинок. Основу всього складають незмінні і неподільні атоми, які находяться в незупинному русі, діючі один на одного за допомогою ударів та тиску. Майже 2500 років людство не використовувало терміну „атом”. (І тільки в 1910 році Ернест Резерфорд (1871-1937) – батько атомної енергетики, після повернення до Англії, радикально оновив свою дослідницьку програму. Ще в Канаді він почав здогадуватися, використавши Демокритівську теорію: „…атоми, діючи один на одного за допомогою ударів…”, що альфа-частинки можна використовувати для зондування структури атомів…), Архімед (близько 287-212 рр. до н. е.), — математик, фізик, інженер, винахідник та астроном. Хоча дуже мало деталей відомо про його життя, він вважається одним з найвидатніших науковців античності, Геракл, – при народжені був названий Алкидом, багато разів згадується в «Іліаді» Гомера, – найстарішій книзі західної літератури. Серед багатьох міфів про Геракла найбільше відомий цикл повідомлень про 12 героїчних вчинків, здійснених Гераклом, коли він служив у царя Єврісфея – і маса інших.
З етрусків чи пелазгів вийшли і всі видатні грекині: Сапфо(630 — 572/570 рр. до н. е.) — поетка лірики. Сучасники називали її «запальною», Гіпатія з Александрії (*370 — 415), — філософ, математик і астроном, та багато інших.
Усі піфії й гетери також були з наддніпрянок, – місцеві грекині не були ними, їх нікуди не випускали з жіночої половини будинку, і вони просто не мали належного розвитку. Праукраїнки були високо освіченими, мали прекрасну мову, дотепний розум, і вони в Елладі створили унікальну духовну касту гетер, їх запрошували знатні греки на свої зібрання, аби вони прикрашали їхнє товариство своїми піснями, грою на музичних інструментах, високоінтелектуальними розмовами. Гетери задовольняли лише їхні духовні потреби.
Фемістоклу (524 — 459 рр. до н. е.), — афінський політик, стратег, один з лідерів демосу (народу) належить сумнівний «афоризм», який був «моральним кодексом» стародавніх греків і римлян: «Дружина – для родини, гетера – для інтелектуального задоволення, а юнак – для сексуальних насолод».
Наші землячки переважали дружин, членів цього добірного товариства. Так само наддніпрянки-піфії були віщунками-оракулами при храмах, віщуючи долю відвідувачів. Вони не лише мали дар ясновидіння, але й також були висококультурними, інтелектуально розвиненими. Саме поетеси-піфії з Придніпров'я придумали грекам їхній знаменитий поетичний розмір гекзаметр (застосовується в багатьох жанрах античної поезії (епос, ідилія, гімн, сатира, послання), а в сполуці з іншими розмірами (пентаметр) — в елегіях та епіграмах, до нього зверталися Гомер, Вергілій, Теокріт).
В наступні століття, незважаючи на страхітливі випробування та фізичне винищення десятків і десятків мільйонів українців (причому здебільшого саме їх інтелектуальної, духовної еліти), наші земляки завжди продовжували залишатися однією з найінтелектуальніших націй світу. Серед першого десятка, кожного напрямку розвитку науки, з найвидатніших корифеїв світу майже завжди знайдете українця. Взяти хоча б найабстрактнішу науку математику. Геніальним математиком вважається Микола Іванович Гулак (1821-1899), — український вчений, який ще в XIX ст. відкрив теорію відносності, громадський і політичний діяч, педагог, публіцист. Йому належать праці з історії, математики, філософії, юриспруденції, переклади з грузинської («Витязь у барсовій шкурі» Шота Руставелі) й азербайджанської літератури. Георгія Вороного названо найвидатнішим алгебраїстом XX ст. Гідний бути в десятці кращих і Михайло Пилипович Кравчук (1892-1942) — український математик, академік АН УРСР (з 1929). Професор, вчитель Архипа Люльки — конструктора реактивних авіадвигунів та Сергія Корольова — конструктора радянських космічних кораблів, майбутнього академіка Володимира Миколайовича Челомея (1914-1984), — вчений механік, фахівець у галузі динаміки стійкості складних коливальних систем, генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, дійсний член АН СРСР (з 1962 року), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (з 1974 року), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963). Методи Михайла Пилиповича Кравчука використані в США, Японії та інших країнах при моделюванні кібернетичної техніки. Наукові праці М. П. Кравчука широко використовували американські автори першого у світі комп'ютера.
Серед кращих творців космічної техніки й космогонічної теорії традиційно повно українців – Едуард Ціолковський (1857-1935), Микола Кибальчич (1853-1881), Юрій Кондратюк (1897-1942), Сергій Корольов (1906-1966) та інші. У десятку кращих істориків світу входить Михайло Грушевський (1866-1934), а в десятку лінгвістів – Агатангел Кримський (1871-1942) – і безліч інших...
А хто заперечить, що Т.Г. Шевченко (1814-1861) не відноситься до найкращих поетів планети? І хіба не є беззаперечним те, що Леся Українка (1871-1913) утримує пальму першості серед поеток світу?
Відомий психолог і психіатр Іван Сікорський писав про переваги українського розуму: «Тип малоруса і великоруса різняться між собою в тому відношенні, що у малоруса меншою мірою створилися ті нові риси, які набуті від фінів, і більше зберігся природний слов'янський розум і почуття. Таким чином малорус виявився більш ідеальним... більш схильним до роздумів (розвинений розум)... Його почуття більш тонкі й глибокі; він більш поетичний і схильний до внутрішнього аналізу» (И.А. Сикорский. Всеобщая психология с физиогномикой в иллюстрированном изложении. – К., 1904. – с. 85).
Зарубіжні вчені надають нашій молоді переваги. Так, професор Каліфорнійського університету Дональд Рой, який уже тричі приїздив в Україну і викладав тут антропологію, психологію, соціологію та інші науки у Києво-Могилянській академії та Київському політехнічному інституті, у своєму інтерв'ю кореспонденту тижневика «Освіта» зауважував: «І в академії, і в політехнічному – надзвичайно високий рівень підготовки студентів. Вони розмовляють англійською, а це демонструє високий клас українського суспільства. Українські студенти виявляють неабияку зацікавленість у ролі Америки у світі на відміну від американських, яких зазвичай мало цікавить те, що відбувається за межами США. І якщо запитати американського студента, де знаходиться Україна, він не відповість, бо не знає. Українські студенти виявляють більше поваги до професорів. Інтелектуальний рівень українських студентів набагато вищий від рівня їхніх американських ровесників. Той курс, що я викладаю, вимагає високого рівня підготовки, й українці його мають, чого про американців не скажеш».
«Досить промовистим є заголовок книги, що вийшла у США: «Те, що знає Іванко, Джонні не знає.» І справді, коли наші навіть посередні учні й студенти виїздять разом з батьками до США, вони відразу стають там відмінниками. І навіть в елітних закладах, куди потрапляють після великого конкурсу.
Тож Україна входить до планетарної родини народів не зашмарованою Попелюшкою, не темною поторочею, а високоінтелектуальною принцесою, яка ще вразить світ і змусить поважати себе навіть наших українофобів. Тож шануймося, бо у нашої землі гідна спадщина!Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua
в начало
