У пошуках чистої енергії
У 1959 році в англійському науковому часописі «Нейче» з’явилася не зовсім звичайна стаття. Із неї здивовані читачі дізналися, що поблизу деяких зір типу Сонця повинні існувати цивілізації «зі значно ширшими науковими інтересами і технічними можливостями», ніж із тими, якими в даний час володіємо ми. Більше того, можна припустити, що вони давно вже встановили з нами односторонній зв’язок і «з нетерпінням чекають із околиць Сонця сигналів у відповідь…»
Поняття «глобальна цивілізація» як всесвітня культура, передбачає рівень розвитку продуктивних сил, спроможних забезпечити виробіток необхідної кількості чистої енергії на душу населення.
Це потребує створення і поступового переходу цивілізації до нової, екологічно чистої і загальнодоступної енергетики без витрат невідновлювальних енергоносіїв (вугілля, нафти, газу тощо) і без шкідливого впливу на екосистему.
Уявимо на хвилину, що писатимуть про наші дні майбутні історики та історики науки і техніки. За буквальну точність не відповідаємо, але можна з впевненістю стверджувати, що у їхніх працях неодмінно буде щось на зразок такого: «Ще у кінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. основою машинобудування людства були примітивні двох поршневі двигуни, які були винайдені у ХVІІІ ст. і відтоді вдосконалювалися лише в деталях, та недосконалі парові турбіни. Більше того, машини для перетворення тепла і роботи базувалися на неефективних термодинамічних циклах, далеких до роботи ідеального теплового двигуна в умовах безконечно ємних гарячого і холодного джерела тепла, згідно математичного дослідження циклів М. С. Карно (1796-1832), які ним були здійснені ще у 1824 р. та пізніше канонізовано як найвище досягнення термодинаміки, так що навіть розмови про альтернативу їм протягом тривалого часу були під фактичною забороною.
Термодинамічні дослідження і оцінка енергетичної неефективності процесів перетворення теплоти в роботу були показані З. Рантом в 1957 р. введенням поняття „ексергія”. Поняття ексергії хоча і дало розуміння, як міри цінності в термодинаміці, але не вирішило проблеми в витратних суспільствах.
Основними засобами пересування залишались громіздкі, дорогі, шумні, ненажерливі до палива автомобілі, літаки і вінтокрилі, водні судна, теплові і атомні електростанції, копальні, нафтові свердловини - сильно забруднюючі довкілля теплом і різними відходами, в тому числі і радіоактивними відходами, з періодом напіврозпаду в декілька тисяч і мільйони років, утилізація яких не була вирішена. Ще на початку ІІІ-го тисячоліття на диво нераціонально використовувалися мільярди тонн викопної органічної сировини: нафти, газу, вугілля тощо, яка тоді називалася “органічним паливом”. Їх головним чином спалювали, причому з викиданням у довкілля значної частини продуктивної теплоти (на теплових електростанціях тепло від палива перетворюється в електричну енергію 33%, а енергія тепла при спалюванні перетворюєтьсь в корисну роботу 38%)! І це при тому, що чимало вчених ще у ХІХ ст. Д.І. Менделєєв (1834-1907), Л. Больцман (1844-1906), В.І. Вернадський (1863-1945) та інші вказували на варварський характер практики спалювання викопної органічної сировини.
У даний час цивілізація є заручницею паливно-енергетичного суспільного виробництва й антропогенних ризиків індустрії виробництва і перетворення енергії. Централізоване суспільне енерговиробництво, засноване на присвоєнні прав використання світових невідновлювальних природних енергоносіїв, сприяє формуванню урбанізованого товариства споживання й антропогенного ризику, нав’язує модель життя цивілізації, створює глобальні екологічні, соціально-економічні, політичні і морально-психологічні проблеми і веде цивілізацію до глобальної кризи...
Уже протягом 50 років смуга суцільних невдач супроводжує одну з галузей природознавства. Мова йде про всесвітньо відому програму пошуку Позаземних Цивілізацій або Вищого Розуму SETI (Search for Extra Terrestrial Intelligence).
Справді, привід для роздратування був, і не малий. Історія земної науки ще не знала прикладу, щоб за 50 років систематичних цілеспрямованих досліджень не було отримано ніяких позитивних результатів.
Що це – ознака слабкості науки, недосконалості її методів, нездатності вчених? Звичайно, ні. Вчені робили все досяжне для них і використовували всю міць сучасних наукових технологій, але сам предмет досліджень виявився недоступним.
Єдине, у чому можна дорікати піонерам SETI, так це в тому, що пошукова стратегія була сформульована занадто “по-людські”. Вони намагалися знайти Космічний Вищий Розум так, як раніше шукали в океанах нові острови: із прицілом на вигоду і без моральних мук із приводу того, чи будемо ми гідні нових відкриттів. П`єр Кюрі (1859-1906) у своїй Нобелівській лекції в 1903 р. старався звернути увагу на те, чи є знання тайн природи вигідним для людства, чи достатньо людство зріле, щоб мати тільки користь від знань?… П`єр Кюрі відніс себе до компромісних вчених. Ми шукали, по суті справи, собі подібних, з огляду на те, що ті, кого ми шукаємо, розвиваються і діють за законами, невідомими земній науці.
Останнім часом з’явилися аргументи, засновані на багатьох спостереженнях. Встановлено, що в далекому геологічному минулому на Марсі була вода, про що свідчать виявлені русла висохлих рік і сухе ложе древнього океану. У знайденому в Антарктиді метеориті ALH 84001, що прилетів з Марса, виявлені скам’янілі спори мікроорганізмив.
Всі ці зазначені факти значно розширюють можливість існування життя в найближчій до Сонця частині Галактики.
До того ж учені давно реєструють явища, що не мають простого пояснення, частина з яких несе на собі ознаки розумного втручання. На одному тільки Місяці десятки разів кваліфікованими астрономами (по ствердженню нашого вченого головної астрономічної обсерваторії НАНУ Пугача О.Ф.) спостерігалися поява і зникнення великих об’єктів, яскраві спалахи на тіньовій стороні супутника, пересування великих тіл тощо. А нещодавно було встановлено, що під верхнім шаром місячної поверхні приховані якісь мегалітичні структури, елементами яких служать рівнобіжні лінії, прямі кути, частини геометричних фігур (словом усе те, що не притаманне мертвій матерії).
На додаток до цього не зайве згадати про надзвичайні астрономічні знання одного з африканських племен (догонів). Їх жерці протягом багатьох сотень років передавали з покоління в покоління відомості про свою прабатьківщину – зорю S Сиріуса, в якої є дуже важкий, маленький, невидимий супутник. Тільки наприкінці 19 – початку 20 століття вчені встановили, що Сируіс S справді подвійна зоря, а його супутник – білий карлик, що складається з матерії в дуже щільному стані (стані маси ядра атома), який не зустрічається в природному вигляді на Землі.
Таким чином, є достатньо багато свідчень, які прямо або побічно вказують на присутність загадкового космічного Вищого Розуму, який знає про нас, але вперто відмовляється вступати у відкритий контакт.
Астрофізик В.Ф. Шварцман (1927-1987) висловив у науковій пресі припущення, що Вищий Розум давно шле на адресу Землі послання (але зрозуміло, не у вигляді радіохвиль), проте ми, за винятком рідких випадків, не сприймаємо ту форму, в якій воно сховане, або ж просто не розуміємо його змісту.
Всі знання, що даються, стосувалися духовної компоненти нашого буття і не мали нічого спільного з тим, що ми зараховуємо частіше всього до галузі інтелекту. Вони вчили нас, як втримуватися від спокуси, гріховних задоволень, закликали духовне ставити вище матеріального, оберігали від спроб самознищення. Як гнати горілку, добувати золото, робити порох, використовувати атомну, термоядерну зброю, забруднювати довкілля – людина додумалася без Вищого Розуму. Нам давали саме те, чого ми, самі того не розуміючи, більше всього потребували. Ми самі прекрасно усвідомлюємо, що наш інтелект переважає над духовністю і нам небезпечно давати наукові і технічні знання, тому що вони негайно можуть бути використані у військових цілях (в 1800 році Олессандро Вольта (1745-1827) створив джерело постійного струму, яке вже в 1813 році уродженцем м. Ровеля (нині Таліна) П.Л. Шилінгом (1786-1837) було використано для створення протипіхотної електроміни. Розщеплення ядра атома урану повільними нейтронами в 1938 р. О. Ганом (1879-1968) і Ф. Штрасманом дало можливість, перш за все 16 липня 1945 р., використати енергію спонтанного ділення ядра атома в здійсненні першого в світі ядерного вибуху в США) і навіть привести до самознищення життя на Землі.
Як це схоже на долю програми SETI (ми посягнули на те, на що ще не маємо права), і вуста Позаземних Цивілізацій залишаються закритими!
Навіть ця проста схема міркувань може допомогти зрозуміти, чому ж так завзято мовчить Космос. Земля ще не досягла того рівня духовної чистоти, при якому можливо залучення до скарбів Космосу. У мовчанні Космосу криється, можливо, найважливіша для нас інформація: це знак, що закликає заглянути всередину себе й у дзеркалі свого внутрішнього Я побачити свою недосконалість.
Зустрічей із Вищим Розумом варто шукати не на міжзоряних просторах, а й тут на Землі…Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua
