ВАТ, КАЛОРІЯ, АРШИН, МЕТР…або яким «аршином» київські можновладці «міряють» жителів міста
З перших хвилин свого життя кожна людина безпосередньо має справу з вимірюванням. Як правило, друге питання близьких родичів новонародженого після традиційного «хто?» – хлопчик чи дівчинка – виникає само по собі: «скільки?», після чого чуєш у відповідь щось, наприклад «п’ятдесят два, три п’ятсот». Ці два числа, які позначають зріст і вагу, протягом кількох років ретельно відмічаються на стінці, наличнику або записуються у зошиті, блокноті. А скільки дивовижних відкриттів і винаходів було зроблено тільки завдяки вимірюванням! Однією з перших мір довжини первісного мисливця був крок (до речі, ця величина широко застосовувалася ще на початку двадцятого століття – на більшій кількості гвинтівок і кулеметів приціли було проградуйовано саме кроком!). З часом,
помітивши, що навіть у однієї й тієї ж людини крок може змінюватися, за міру довжини взяли «більш сталі» довжини ліктя, ступні, пальця. Під час будування славетних пірамід єгиптяни застосовували як основну міру довжини лікоть – довжину руки від ліктя до кінчиків витягнутих пальців, який приблизно дорівнював 46,3 см. У Давньому Вавилоні еталоном міри і ваги застосовувався порожнистий куб, в якому довжина ребра була мірою довжини, об’єм води в кубі – мірою об’єму, вага води – мірою ваги, а час, за який вода витікала з куба, - мірою часу. Під час будування укріплень і фортець у давнину сторожові башти ставили на відстані польоту стріли з лука, що давало змогу не тільки покарати будь-якого порушника, але й забезпечити надійний зв'язок між стрільцями. Пізніше, у 1324 році, англійським законом було встановлено, що дюйм – це довжина, яку складають три круглі і сухі ячмінні зернини, вилучені із середньої частини колосу та укладені на всю довжину.
Згідно з указом англійського короля Генріха І 1100 року ярд (91, 44 см) вважався відстанню від кінчика носа до кінця відігнутого великого пальця витягнутої руки. Карл Великий же затвердив одиницю довжини, а саме фут (30,49 см), який дорівнював довжині власної ступні монарха. У Давній Русі „еталонами” довжини теж були розміри деяких частин людського тіла: звичайний лікоть,звичайний сажень (відстань між кінцями великих пальців рук, розведених у боки на висоті плечей), п’ядь (відстань між кінчиками розведених великого й вказівного пальців руки), вершок (довжина двох фаланг вказівного пальця), косий сажень (дорівнював довжині мотузки, кінці якої досягали землі, а середина була перекинута через зігнуту під прямим кутом руку, притиснуту до грудей). Петро І «прив’язав» традиційні для Русі міри до англійського фута, взявши такі співвідношення: сажень=3 аршинам=48 вершкам=7 футам(2,1336 м). Ця схема існувала в Росії аж до кінця ХІХ століття, поки у 1892 році Депо зразкових мір і ваг очолив Д. І. Менделєєв (з 1892 року він став керуючим Головною палатою мір і ваг), який був прихильником метричної системи. Металевий еталон метра застосовувався аж до жовтня 1960 року, коли було прийнято нове визначення метра. На теперішній час, починаючи з 1983 року, метр дорівнює довжині шляху, що проходить у вакуумі світло за 1/299 792 458 частку секунди. Зазнав зміни і еталон секунди. Якщо від давніх-давен до 1956 року секунду визначали як 1/86400 частку середньої сонячної доби, то з 1967 року секунда – це час, що дорівнює 9 192 631 770 періодам випромінювання, яке відповідає переходу між двома надтонкими рівнями основного стану атома цезію-133. Ампер, Ват, градус Кельвіна, градус Цельсія мають сучасні, дуже точні, визначення в системі фізичних величин СІ. Яка точність!
Здавалося б в наш час освоєння людиною мікрокосмосу і відкриття нових видів матерії проблем з такими буденними видами виміру, як наприклад, спожитої теплової та електричної енергії не буде. Але сьогоднішній тариф на теплову енергію для енергетиків столиці нижчий від собівартості на її виробництво. Тому на 17 травня поточного року борг міського бюджету м. Києва перед АК «Київенерго» з компенсації різниці між існуючими тарифами на тепло та реальними витратами Компанії на його виробництво складав 1 мільярд 868 мільйонів гривен. Загальний борг всіх споживачів Київенерго за теплову таелектричну енергію становить 2 млрд. 239 млн. 474 тис. грн. Збиткова діяльність компанії спричинена тим, що чинні тарифи на теплову енергію, які затверджені розпорядженням КМДА, не відшкодовують рівень економічно обґрунтованих витрат Компанії. У свою чергу, Київенерго постачає киянам теплову енергію, яка обчислюється в гігакалоріях. За визначенням, 1 калорія відповідає кількості тепла, яке потрібно щоб нагріти 1 куб. сантиметр води на 1 градус Кельвіна. Енергетики використовують одиницю Гкал/год (гігакалорія за годину), яка визначає кількість теплової енергії, виробленої енергооблдананням за одиницю часу, тобто відповідає тим затратам, які компанія витрачає на нагрівання теплоносія на ТЕЦ. Але, поки цей теплоносій «добіжить» до квартири споживача, він буде не таким «гарячим» як на виході з ТЕЦ. Пояснюється це зношеними тепломережами, які Київенерго вже десятки років не може модернізувати. З іншого боку, озброївшись олівцем та калькулятором, цікаві розрахунки реальної вартості теплоносія можна зробити самому, знаючи ціну 1 кубометра газу за якою Київгаз продає Київенерго цей товар. Для цього варто завітати на сайт http://golosa.info/node/1546.
Тож нині у нас як у давньому Вавилоні, де еталоном міри і ваги застосовувався порожнистий куб, а куби були різні і оплата виконаної роботи була умовною.
Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua
