ВІД КОВАЛЯ ДО “ЕЛЕКТРОГЕФЕСТА”
Зварювальні технології беруть початок з періоду кам’яного віку. Каменем із самородків золота, срібла, міді кували пластинки, гострі леза, шкребки. Таким технологічним прийомом з’єднували декілька деталей з металу. А це вже був один з видів зварювання металів в холодному стані. Спосіб холодного зварювання удосконалюється і знаходить ефективне застосування у наш час для з`єднання мідних і алюмінієвих провідників, оболонок електричних кабелів, кабелів зв’язку і т.п. А в ті далекі часи цей спосіб найчастіше застосовувався для роботи із золотом – металом, що має хорошу пластичність і має тонку окисну плівку. Ударами по складених разом самородках золота вдавалося отримати їх міцне з`єднання.
Підігрів металу до пластичного стану, який здогадалися робити набагато пізніше, полегшував з`єднання куванням. Тому він називається ковальським зварюванням.
Металографічні дослідження виробів трипільських племен, що жили на території Південно-Західної України і Бессарабії в ІV-III тис. до н.е., показали, що при виготовленні шила, долота, амулетів та нашивних брошок застосовували ковальське зварювання міді. При виготовлені мідних бус кінці зігнутої на круглій оправці штаби з’єднували внахлест і зварювали ковальським способом. Застосування ковальського зварювання в епоху енеоліту у трипільських племен було тому, що місцеві майстри ще не знали техніки плавлення і відливання металів.
В епоху енеоліту бронза стала основним матеріалом для виготовлення найбільш відповідальних знарядь праці та зброї. Знайдені вироби з бронзи свідчать, що в V – ІІІ тис. до н.е. виготовлялося декілька сортів бронзи, які відрізнялися за складом на десяту частку відсотка. Відомо, що існували технології, за якими доводили міцність інструментів із бронзи до міцності сучасних стальних інструментів, технології, в яких використовувався електричний струм, сплави алюмінію. А як відомо, алюміній у чистому вигляді можна отримати тільки електролізом.
Як трактувати речі побуту, з недосяжною точністю обробки поверхні, хімічного складу, та зображення непрочитаних до цього часу написів на плитах, яким близько 12 тисяч років, що знаходяться в історико-археологічному музеї-заповіднику “Кам’яна могила” у Мелітополі Запорізької області?
Ця проблема, так само як й інші, які відносяться до епохи енеоліту та вивчення попередніх високотехнологічних суспільств, їх світоглядів, чекають на свого дослідника.
На початку залізного віку ковалі робили зброю і предмети із заліза. В ті ж віддалені часи вироблялись навички зварювати окремі частини заліза для з`єднання деталей і при ремонті зламаних залізних засобів праці та зброї шляхом нагрівання і наступним проковуванням.
Ремесло ковалів було в пошані в усіх народів світу. Така уява людей була викликана тим, що коваль міг змінити форму самого міцного матеріалу в природі та володів секретами його обробки.
Знайдена на місцях зруйнованих римських фортець та піднята із затоплених кораблів, велика кількість залізних мечів зберігається у різних музеях світу. Дивовижні за своєю конструкцією особливо мечі, виготовлені в I – III ст. Клинки мечів неоднорідні за своєю товщиною вони зроблені із великої кількості тонких стрічок. Майстри своєї справи добре розуміли властивості сталі та знали, що кожна стрічка має певні властивості. Така робота потребувала оволодіння зі сторони коваля всіма тонкощами зварювання, великого досвіду та інтуїції.
Набагато більше значення для розвитку техніки оброблення чорних металів мало зварювання заліза з різним вмістом вуглецю з метою покращення якості леза ріжучої зброї. У всіх цих випадках зварювання виконане на високому рівні, так як зварні шви можна побачити тільки на мікрошліфах. При такому способі зварювання для кращого з`єднання кінці однієї з’єднувальної деталі робили з фігурним вирізом у вигляді „ластівчиного хвоста”.
У різних місцевостях у давні часи були розроблені та доведені до досконалості способи з`єднання металу, цегли, каменів і дерев`яних деталей при будівництві житла, фортець. Людство користується до цього часу деякими технологічними прийомами і матеріалами, що застосовувалися у давнину. А деякі способи з`єднання ґрунтовно змінились або взагалі зникли з ужитку.
Цікаво, що саме Україні належить винахідник кінця дев’ятнадцятого століття, який відкрив для людства новий спосіб зварювання металів. У травні 1881 р. Микола Миколайович Бенардос, перебуваючи в Парижі, у лабораторії російського фізика Миколи Івановича Кабата, вперше здійснив дугове зварювання металу, спочатку свинцю, а потім заліза.
В глушині Херсонської губернії в Бенардосівці 8 липня 1842 р. народився Микола Миколайович Бенардос, якому судилося прославити рід Бенардосів. Інтерес його до обробки металів передався від прадіда по матері – знаменитого коваля Микити Демидова. Свій спосіб зварювання він назвав “електрогефестом” на честь старогрецького бога коваля Гефеста.
І в наші часи технічне обслуговування, ремонт, технічне переозброєння, реконструкція та розвиток всього енергокомплексу України по забезпеченню надійного і безперебійного енергопостачання для споживачів були б неможливими без відповідальної професії електрозварювальника.Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua
